V Міжнародна науково-практична конференція кафедри філософської антропології НПУ імені М. Драгоманова

konf 201830-31 березня 2018 року кафедра філософської антропології ФФОН НПУ імені М. Драгоманова запросила друзів і колег на V Міжнародну науково-практичну конференцію під назвою «МАЙБУТНЄ ЛЮДИНИ ТА ЛЮДСТВА: контексти філософської антропології, психоаналізу, арт-терапії та філософської публіцистики (підхід філософської антропології як метаантропології)».

 

«МАЙБУТНЄ ЛЮДИНИ ТА ЛЮДСТВА: контексти філософської антропології, психоаналізу, арт-терапії та філософської публіцистики (підхід філософської антропології як метаантропології)».

  30-31 березня 2018 року кафедра філософської антропології Факультету філософської освіти і науки НПУ імені М. Драгоманова разом з Інститутом філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Асоціацією Філософського Мистецтва, Софійським університетом імені К. Охридського (м. Софія, Болгарія), Центру гуманітарної освіти НАН України та ін. в черговий раз запросила друзів і колег у форматі Міжнародної конференції під назвою «МАЙБУТНЄ ЛЮДИНИ ТА ЛЮДСТВА: контексти філософської антропології, психоаналізу, арт-терапії та філософської публіцистики (підхід філософської антропології як метаантропології)».

Це вже п’ята Міжнародна конференція, яку проводить кафедра філософської антропології НПУ імені М.П.Драгоманова разом з іншими, не менш поважними співзасновниками, причому їх з кожним роком стає все більше, так само як і рядових учасників. Так, великий конференц-зал був повністю заповнений науковцями, професорсько-викладацьким складом, аспірантами, різного роду дослідниками, письменниками, журналістами, докторантами, аспірантами і навіть студентами, - тобто тими, кого привело бажання обговорити або хоча б долучитися і послухати вирішення філософських питань, що стосуються майбутнього людини та людства.

Відкривали конференцію ініціатори і модератори Міжнародних наукових конференцій кафедри філософської антропології доктор філософських наук, професор, керівник наукової лабораторії кафедри Назіп Віленович Хамітов та завідуюча кафедрою філософської антропології, доктор філософських наук, професор Світлана Анатоліївна Крилова. Назіп Віленович зазначив, що осягнення майбутнього людини і людства є найважливішим завданням філософської антропології, яка, по суті, стає футур-антропологією, і закликав зібратися через десять років, вже на п’ятнадцятій Міжнародній конференції і проаналізувати чи збулись гіпотези і прогнози учасників. С.А. Крилова зауважила, що тематика майбутнього не випадково актуалізується і виноситься на порядок денний вельми шановного зібрання науковців та дослідників – адже саме філософам належить аналізувати глибинні тенденції буття людині й прогнозувати його розвиток в майбутньому.

До вітального слова долучився також проректор з навчально-методичної роботи НПУ імені М. Драгоманова Р.М. Вернидуб. Роман Михайлович зазначив, що надзвичайно важливою є активна наукова робота кафедри філософської антропології, яка не обмежується лише навчальною діяльністю. Також проректор особливо відзначив прагнення кафедри долучати до філософської науково-дослідницької роботи молодь, яка і є нашим майбутнім, і яка повинна вміти мислити по-філософськи. Надзвичайно високу оцінку проректора отримала презентація магістерських програм кафедри філософської антропології, які були заявлені в програмі конференції, оскільки вони є суголосними сучасним навчальним запитам нинішнього покоління молодих людей.

Цікавою і такою, що поставила проблемні питання перед аудиторією, була доповідь провідного наукового співробітника Інституту філософії імені Г. Сковороди НАН України, Президента Асоціації Філософського Мистецтва Н.В. Хамітова: «Майбутнє людини та людства: метаантропологічна і постантропологічна стратегії». Зокрема, Назіп Віленович наголосив на тому, що перед нами вже сьогодні постають такі важливі проблеми майбутнього як «кіборгизація» тіла людини (заміна певних органів тіла на штучні і т.д.) з метою збереження і збільшення тривалості життя – поява транслюдини, проблема штучного інтелекту, який здатний проявитися в андроїдах, проблема штучної тілесності, в яку за допомогою надпотужних комп’ютерів може потрапити скопійована пам’ять, свідомість й самосвідомість людини, що знаменуватиме появу постлюдини. Науковець задав питання, чи буде у такої постслюдини дух і душа, духовність і душевність? Чи буде вона здатна любити, творити, бути вільною? Адже всі ці здатності неможливо формалізувати й «відцифрувати». Таким чином, була поставлена проблема «відцифровування» не лише інформації, а й різноманітних способів прояву людського існування. На прикладі автора нової філософії стилю у сучасних танцях Маркуса Скотта Назіп Віленович показав складну діалектику цифрового й екзистенціального вимірів сучасної людини. «Ми вже сьогодні стоїмо перед найважливішим питанням майбутнього, – зауважив філософ, – збереження людського в людині, більше того, збереження людяного».

В підтримку беззаперечного збереження людини як такої і людяності в ній виступила зі своєю доповіддю доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри суспільних наук Національної Музичної Академії України імені П.І. Чайковського Тетяна Іванівна Андрущенко: «Педагогічна професія та проблема майбутнього людини». Тетяна Іванівна зокрема зазначила, що поки існуватиме професія вчителя і статус учня, доти людина не втратить своєї сутності. Адже штучний інтелект не здатний до навчання, він лише програмується, а людина, як мисляча істота, може творчо шукати відповіді на будь-які питання, спираючись на засвоєні ґрунтовні знання і адаптуючи їх до будь-яких часових рамок та проблем. Чуттєвість людини, її духовність, здатність творити, а не лише відтворювати, є тією запорукою, яка не дозволить їй повністю «оцифруватись» і перетворитись на «кіборга». Тому нам всім, і особливо педагогам, нині необхідно добре поміркувати, як «побудувати мости» між тим, що минуло, що є, і тим, що буде в майбутньому. Також Тетяна Іванівна поставила важливе питання на стику філософської антропології й філософії освіти. Як належить в сучасних умовах навчати студентів: чи потрібно давати їм широкі знання, чи формувати з них вузьких, але компетентних спеціалістів? Розгорілася дискусія. В ній прийняв участь професор кафедри філософської антропології Матвєєв В.О., який зауважив, що ця проблема вирішується «гегелівським синтезом», – студентам треба давати не лише теоретичні знання, але й створити програму з розвитку їх індивідуальних здібностей, наприклад, відповідного спецкурсу по самореалізації особистості та майбутньої магістерської програми.

Надзвичайно евристичною й резонансною стала доповідь завідувача кафедри філософської антропології, віце-Президента Асоціації Філософського Мистецтва Світлани Анатоліївни Крилової«Бажання вічної молодості та безсмертя як рушійна сила соціальних та екзистенціальних змін у майбутньому». Світлана Анатоліївна зазначила, що віра у безсмертя – найважливіша умова сенсожиттєвих уявлень людини. Вона може вірити в безсмертя в дітях, у творах культури, тілесне безсмертя, за допомогою еліксирів та технологій, в тому числі біологічних, генетичних чи комп’ютерних, а також у трансцендентне, безумовне безсмертя особистості – безсмертя душі і духу, що складає основу релігійних систем, ідеалістичних і персоналістичних філософських традицій. Всі ці прояви безсмертя в людському досвіді, за виключенням тілесного безсмертя, пов’язані з феноменом любові, яка є найважливішою умовою входження у Вічність. Лише тілесне, технологічне індивідуальне безсмертя, не потребує любові. Це безкінечне продовження тілесного життя і прагнення вічної тілесної молодості. «В сучасному секулярному і постсекулярному світі, – зазначила С.А. Крилова, – ми маємо акцент саме на такому безсмерті – без любові як абсолютної його умови й складової. Це ставить людину перед величезною небезпекою втрати людяності і абсолютної самотності у технологічно-трансформованих тілах. Вихід – в актуалізації особистісного начала в людині, пробудженні здатності любити, творити й співтворити з іншим; це зупинить людину перед небезпечною межею».

Ідею необхідності розвитку індивідуальних здібностей у студентів висловила й доктор філософських наук, професор, головний науковий співробітник відділу інтернаціоналізації вищої освіти Ірина Володимирівна. Степаненко, яка в своїй доповіді «Нові виклики вищій освіті у контексті 4-ї Індустріальної революції» вказала, що за дослідженнями, що проводилися в Гарвардському університеті, людина досягає успіху в кар’єрі лише на 20 % за рахунок професійних знань і на 80% за рахунок своїх індивідуальних якостей. В той же час треба враховувати й той факт, що динамізм розвитку суспільства дає той ефект, що вже через п’ять років після закінчення вишу спеціаліст повинен переучуватися, що вимагає від останнього певної «універсальності» до оволодіння новими знаннями.

Велику цікавість і бажання дискусії викликав виступ у режимі Skype болгарської колеги МінєвоїСільвії доктора філософії, професора, завідувача кафедри логіки, етики та естетики Софійського університету імені К. Охридського, члена Асоціації Філософського Мистецтва «Грамотність, бізнес та людина в глобальному суспільстві технологій та інформації».

Не меншу зацікавленість справила і доповідь доктора психологічних наук, професора, завідувача кафедри психології розвитку Київського національного університету імені Тараса Шевченка О.І. Власової «Майбутнє у теперішньому: цінності метамодерну».

На конференції також відбулася презентація магістерських програм кафедри філософської антропології. Професор Н.Хамітов зробив доповідь по двом програмам: «Філософська антропологія і психоаналіз» та «Філософська публіцистика, філософське мистецтво і арт-терапія», які вже успішно діють на кафедрі.

Професор кафедри філософської антропології В.Матвєєв зробив презентацію майбутньої магістерської програми «Філософія лідерства і практики самореалізації особистості». Обгрунтовуючи необхідність введення даної програми, він вказав, що країни, де завжди функціонували системи самореалізації особистості, на даний час розвиваються вельми потужно. Відсутність же цілісної національної системи самореалізації особистості в нашій країні гальмує її розвиток в усіх його сферах.

Проблема лідерства й самореалізації особистості є однією з кардинальних проблем сучасності. При цьому важливим є поєднання досвіду як західних, так і східних культур. Західне суспільство останні три століття в основному йшло за напрямом розвитку технократії, ігноруючи при цьому розвиток індивідуальних здібностей людини, що привело до кризових явищ уже в другій половині ХХ століття. Східний же світ робив акцент на вдосконаленні духовних і душевних здібностей людини. Зараз же у сучасних провідних західних вишах можна спостерігати застосування елементів практики йоги для покращення успішності у студентів. Є нагальна потреба у розвитку магістерської програми, яка давала б теорію і практичні навички цілісної самореалізації особистості і на цій основі – актуалізувала здібності гуманістичного лідера, надавали б конкретні рекомендації до застосування теорії на практиці. А саме як розвивати свої інтелектуальні здібності, силу волі, інтуїцію, образне мислення, пам'ять, високу працездатність, лідерські якості тощо.

Бажаючих виступити було настільки багато, що конференція затягнулася далеко під вечір. Учасники конференції пішли задоволеними й натхненними з прагненнями пізнавати та творити.

Доктор філософських наук, 
професор кафедри філософської антропології 
Матвєєв В.О., 
кандидат філософських наук, доцент
кафедри філософської антропології
Цимбалій І.П.

Додаткова інформація